-
Ігор Гейсун (35), Деражня
Старший лейтенант, командир 3-го відділення 1-го батальйону Національної гвардії України Гейсун Ігор Володимирович розагинув у місті Слов’янську. Точна дата смерті невідома. Останній зв'язок із ним був 9 травня, він телефонував командирові роти. Встиг сказати, що машину, якою добирався до Слов'янська, потрапила у засідку. Після цього зв'язок обірвався. Рідні кілька місяців розшукували його. Після звільнення Слов'янська його могилу розшукали. Ігор Гейсун мав 6-річну доньку та дружину. -
Володимир Овчарук (34), с. Лисець Дунаєвецького район
Овчарук Володимир Борисович закінчив Новоушицький технікум механізації, працював у колгоспі бригадиром тракторної бригади. Потім вступив до Хмельницького національного університету на механічний факультет. Після його закінчення працював на підприємстві, а потім відкрив власний бізнес. У травні Володимира призвали до армії. Молодший лейтенант 51-ї окремої механізованої бригади загинув під Волновахою на Донеччині під час обстрілу терористами блокпоста. Був одружений, мав сина та доньку. -
Леонід Шірпал (33), с. Суслівці Летичівського району
Шірпал Леонід Вікторович - український офіцер, майор Державної прикордонної служби України. Загинув в ході антитерористичної операції поблизу пункту пропуску«Довжанський», що на Луганщині. Його було поховано у рідних Суслівцях. У Шірпала залишилися дружина та донька. -
Ігор Ляшенко (37), Шепетівка
Ляшенко Ігор Вікторович у 1994 році закінчив загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 3, опісля закінчення школи вступив до Одеського інституту Сухопутних військ. Згодом він став командиром батальйону 24-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ. Загинув Ігор у бою між Ямполем та селом Закітне Донецької області. Без батька залишились двоє дітей. -
Андрій Повстюк (31), Славута
Повстюк Андрій Олексійович був заступником командира взводу – командиром розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти штабного батальйону 24 окремої механізованої бригади “Північ” Сухопутних військ ЗСУ. Загинув 19 червня під Ямполем, що на Донеччині, коли бійці 24-ї бригади потрапили у засідку. Спочатку Андрія оголосили безвісти зниклим. Його тіло знайшли лиш за два місяці після загибелі. 23 серпня тіло привезли у рідну Славуту. У Андрія залишились дружина і донька. -
Руслан Мазунов (35), с. Михайлючка Шепетівського району
Руслан проходив службу у 16-й окремій бригаді армійської авіації міста Броди. Брав участь у миротворчій місії ООН в Ліберії у складі українського миротворчого контингенту. Під час війни на Сході Руслана мобілізували з резерву. Біля гори Карачун під Слов'янськом терористи збили український військовий вертоліт Мі-8, який повертався з блокпоста з фахівцями, які встановили апаратуру для фіксації фактів порушення перемир'я. Серед членів екіпажу був і Руслан. У нього залишилася дружина та два сина -
Ярослав Давидов (20), с. Пиляї Шепетівського району
Ярослав Давидов у 2013 році закінчив Шепетівський професійний ліцей, отримав професію слюсаря-ремонтника та електрогазозварювальника. До участі у АТО служив на Львівщині, десантником окремої 80 аеромобільної десантної бригади в/ч А0284. Загинув від снайперського пострілу під час виконання завдань на блокпосту біля міста Слов'янськ. -
Володимир Чепелюк (22), с. М’якоти Ізяславського району
Чепелюк Володимир Миколайович після дев'ятого класу вступив до Острозького обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Закінчив його у 2009 році. Через два роки його призвали на військову службу, проходив її у 80-ій окремій аеромобільній бригаді у місті Львів. Продовжив військову службу за контрактом на посаді старшини роти. Вова з перших днів АТО воював на Сході, був сержантом 80-го окремого аеромобільного полку. Загинув у Краснолиманському районі від гранати терористів. -
Юрій Баран (46), с. Добрин Ізяславського району
Уродженець Хмельниччини Баран Юрій Миколайович у 1989 році закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище. Службу проходив в Івано-Франківську, Чернівцях, Делятині, Тячеві, Велико-Березному. У травні 2014 року став начальником штабу, першим заступником командира батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» Івано-Франківської області.
Загинув військовослужбовець на одному з блокпостів у Донецькій області 8 липня. Ворожа куля потрапила йому в голову. -
Сергій Карпенко (35), Нетішин
12 липня на сході країни загинув нетішинець Сергій Карпенко, боєць батальйону «Айдар». Вночі БТР батальйону підірвався на фугасі біля населеного пункту Металіст, Луганської області. Від вибуху здетонував снаряд всередині БТРу. Загинуло троє бійців, серед яких був Карпенко Сергій Миколайович.
В чоловіка залишилися дружина та 11-річний син Андрій. -
Павло Дияк (44), Хмельницький
Дияк Павло Станіславович був прапорщиком Національної академії Державної прикордонної служби ім. Богдана Хмельницького. 12 липня на Донеччині чоловік їхав разом із побратимами у бронетранспортері, який підірвався на фугасі у районі Бердянська. Кілька чоловік поранено, а водій Павло Дияк загинув. У нього залишилося дві доньки. -
Сергій Муравський (20), Хмельницький
Муравський Сергій народився у Хмільнику, що на Вінниччині. Чотири роки навчався у Вінницькому транспортному коледжі, після закінчення якого здобув кваліфікацію техніка з аварійно-рятувальних робіт. У 2013 році був призваний на контрактну військову службу на посаду розвідника групи 8-го окремого полку спеціального призначення у Хмельницькому. У червні направлений в зону АТО.13 липня під час виконання бойового завдання поблизу Луганського аеропорту Сергій, рятуючи своїх бойових товаришів, загинув -
Сергій Саліпа (28), Старокостянтинів
Після закінчення Кам'янець-Подільського інженерного ліцею Збройних Сил України Сергія направили на службу у місто Охтирка.
В зоні АТО був командиром роти забезпечення руху інженерно-дорожнього батальйону. Капітан Сергій Саліпа загинув 14 липня поблизу села Дмитрівка Донецької області, підірвавшись на міні, рятуючи пораненого однополчанина. -
Максим Коваль (21), Шепетівка
У 2010 році Максим вступив у біотехнологічний факультет Подільського державного аграрно-технічного університету у Кам’янці-Подільському, влітку 2013 року перевівся на заочне відділення. У званнi старшого сержанта брав участь в АТО в складi 24-ї окремої механізованої бригади. Загинув 15 липня 2014 року на блок-посту біля Артемівська. Посмертно нагороджений орденом за мужність і героїзм. 31 липня 2014 року Шепетівська міська рада перейменувала на честь Максима Коваля вулицю і провулок. -
Сергій Рокіцький (24),с. Великі Мацевичі Старокостянтинівського району
Сергій навчався в Вінницькому медичному коледжі. Проживав у Тернополі, де служив за контрактом лікарем-ординатором, начальником медичного пункту в/ч А1769 11-ї артилерійської бригади. На Сході перебував 4 місяці у складі 24-ї механізованої бригади. Загинув від кулі снайпера 24 липня 2014, коли рятував пораненого, під час звільнення Лисичанська. Залишилась дружина та 4-річна донька. -
Василь Кобернюк (31), Ізяслав
Кобернюк Василь Іванович – закінчив Ізяславську ЗОШ №4. У червні 2002 року був призваний на строкову службу. 1 липня підписав контракт, відповідно з яким був зарахований до 140 центру спецпризначення м. Хмельницький. Володів добре зброєю, що відобразилось на його подальшій спеціальності – розвідник-снайпер. 14 липня разом із бойовими товаришами вирушив на Схід. А вже через 10 днів загинув у Первомайську, що на Луганщині. Василь поліг у бою від куль снайпера разом ще з трьома воїнами. -
Павло Стрельчук (41), Кам’янець-Подільський
Стрельчук Павло Володимирович був активістом 15-ї сотні Самооборони Майдану. Згодом потрапив у групу швидкого реагування «Яструб», де охороняв Парубія, став одним із перших, хто записався в лави батальйону «Айдар». На Луганщині автомобіль, у якому їхав Павло з побратимами, ростріляли ворожі кулі. У Павла залишилася дружина та двоє діточок. -
Сергій Гаврилюк (23), с. Червоний Цвіт Шепетівського району
Сергій був старшим стрільцем 30-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0409 .
Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила на стику кордонів Луганської, Донецької областей та державного кордону України з Росією. Довгий час Сергій перебував у списках зниклих безвісті. -
Анатолій Романчук (33), Залісці Дунаєвецького району
Романчук Анатолій Михайлович був начальником розвідки 1-ї гаубічно самохідно - артилерійської батареї гаубичного артилерійського самохідного дивізіону військової частини. Проживав Анатолій Романчук у Білій Церкві Київської області. Був пизваний Дунаєвецьким районним військовим комісаріатом Хмельницької області. Загинув при спробі прориву до оточених підрозділів українських військ на кордоні з Росією 27 липня. -
Олександр Дзюбелюк (24), Нова Ушиця
Внаслідок масованого артилерійського обстрілу прикордонного пункту «Довжанський» на кордоні з Росією загинули четверо прикордонників Могилів-Подільського, серед них був уродженець Хмельниччини Дзюбелюк Олександр Миколайович. Хлопець закінчив Національну академію Державної прикордонної служби за фахом офіцер управління основними підрозділами охорони державного кордону. Неодружений -
Роман Наглюк (28), с. Ходорівці Кам’янець-Подільського району
Роман був капітаном Збройних Сил України. Разом з дружиною Юлією та донечкою Анною винаймав кімнату в Яворові Львівської області – у місті постійної дислокації Залізної бригади, у якій служив за контрактом. 14 березня 2014 року, в день свого 28-річчя, був направлений на звільнення міст Слов’янськ і Красний Лиман від терористів та сепаратистів. Тоді вижив. Помер під Луганськом вiд осколкового поранення в серце, яке отримав в результаті обстрілу градами. -
Леонід Смолінський (50), Хмельницький
Смолінський Леонід Денисович був капітаном запасу. Від першого шлюбу мав двох доньок. Він був за кермом автобуса, який потрапив у засідку у ніч на 13 серпня серпня поблизу села Мадрикіне неподалік Донецька. Тоді загинули щонайменше 14 чоловік. Бойовики п'ять діб не віддавали їхні тіла. Згодом обміняли на живих терористів. -
Володимир Величко (43), Хмельницький
Володимир строкову службу проходив у військах спецпризначення,працював у Хмельницькому таксистом. Був активістом Майдану, з перших днів АТО був на Сході. Приїжджав, щоб похрестити найменшого сина, якому й року ще не було. Автобус, у якому Володимир їхав разом із іншими бійцями спецпідрозділу «Дніпро-1», розстріляли під Донецьком. У чоловіка залишилося 4 сини. -
Олег Обухівський (34), с. Чорна, Старокостянтинівський район
Обухівський Олег Васильович служив у 30-й окремій механізованій бригаді з Новоград-Волинського. Загинув 13 серпня у бою з терористами у селі Степанівка Донецької області. У нього залишилась дружина та 11-річний син. Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. -
Борис Шевчук (51), с. Куражин Новоушицького району
Борис був учасником Євромайдану,а після Революції пішов добровольцем захищати країну, вступивши до складу 24 батальйону територіальної оборони «Айдар». У серпні 2014 року військовослужбовець разом із побратимами, ризикуючи життям, віз пораненого товариша до найближчого медичного пункту. Автомобіль потрапив під артилерійський обстріл. Довгий час бійці вважалися безвісти зниклими. Тіло Бориса вдалося ідентифікувати завдяки ДНК-експертизі. -
Денис Мирчук (19), с. Радівці Деражнянський район
Мирчук Денис Віталійович був контрактником аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Разом із побратимами виконував завдання на Луганщині. Його групу обстріляли з «Граду» поблизу села Красне Краснодонського району. -
Олександр Романенко (54), Стара Синява
Романенко Олександр Трохимович – досвідчений воїн. Він двічі брав участь у військовому конфлікті на території Демократичної республіки Афганістан. Очолював району організацію Спілки ветеранів Афганістану. З 2010 року був головою селищної ради. З початком війни на Сході був у складі батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Загинув у під час звільнення Іловайська 19 серпня. -
Олександр Пасічник (32), смт Чорний Острів
Пасічник Олександр Валерійович – був бійцем 8-ого окремого полку спеціального призначення. Чоловік загинув 26 серпня під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ, що на Донеччині. Без батька залишилося двоє дітей. -
Олексій Сковородін (39), Славута
На другому курсі Київського коледжу зв’язку Олексія забрали в армію. Після служби пішов навчатися до Київського військового інституту управління зв’язку. Після закінчення вишу отримав призначення у Славутську 97 Гвардійську дивізію, де проходив службу до 2004 року. Потім служив у Яворові Львівської області. Загинув 26 серпня внаслідок обстрілу російськими “Градами” під час вивезення поранених з місця бойових дій. В зоні АТО прослужив 5 місяців на передовій. Без батька залишилося двоє синів. -
Олександр Співачук (32), Хмельницький
Раніше Олександр працював слідчим в обласному управлінні міліції,але вступив до лав батальйону «Миротворець» у перші дні його створення. Зв‘язок з Олександром перервався після фатального бою під Іловайськом 28 серпня 2014 року.Майже півроку Олександра шукали, як безвісти зниклого. Лише у результаті співставлення аналізів ДНК вдалося з‘ясувати, що він загинув і похований, як невідомий захисник, на одному з кладовищ Дніпропетровська. У нього залишилися дружина та чотирирічний син. -
Андрій Журавленко (40), Кам’янець-Подільський
Андрій Журавленко пішов добровольцем на фронт. На передову прибув у червні й почав виконувати обов’язки командира групи розвідки першого взводу третьої роти добровольчого батальйону «Донбас». Він загинув під час виходу з Іловайська. В пожежну машину, на якій виїжджали з оточення, потрапив снаряд. Рідні впізнали його лише за татуюванням. Ховали Андрія Журавленка в закритій труні -
Вадим Суский (42), Славута
Суский Вадим Миколайович закінчив Кам'янець-Подільське військове інженерне училище, Київську Академію інженерних військ. Був командиром інженерного батальйону в званні підполковника. 31 серпня машина із саперами самбірської військової частини підірвалася на міні, яка розтрощила її вщент. Серед загиблих був Вадим Суский. Без батька залишилося двоє дітей. -
Андрій Лукашук (28), с. Курівка Городоцького району
Народився Андрій на Херсонщині, потім переїхав разом з батьками на Хмельниччину. Після школи пішов в армію, згодом одружився. Навчався у Києві в університеті Державної податкової служби. Рядовий Лукашук був призваний до військової служби за мобілізацією, служив механіком-водієм танкового батальйону частини №В 2731. Був одружений,залишилось два сини 2009 та 2013 року народження. Поховали Андрія Лукашука 6 вересня 2014 року на Хмельниччині, де проживає його мати. -
Володимир Соломчук (23), Деражня
Володимир служив на Сході у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади. Зник безвісті 5 вересня 2014 року поблизу села Цвітні Піски під Луганськом, що неподалік міста Щастя. Був похований на одному із кладовищ Дніпропетровська, як невідомий солдат. І лише у лютому за ДНК вдалося встановити особу воїна. Його перепоховали у Деражні. -
Михайло Лємешов (42), с.Петрашівка Віньковецького району
Михайло Федорович закінчив сільську школу, після чого був призваний до Збройних Сил України. Після закінчення служби, залишився служити прапорщиком у Василькові Київської області за контрактом. По закінченню контракту переїхав до Харкова. В квітні 2014 року був мобілізований для участі в АТО. Отримав поранення в голову, несумісне із життям. Попрощалась з бійцем 11 вересня 2014 року. Залишився 16-річний син -
Євген Добровик (24), Дунаївці
В 2011 році Добровик Євген Михайлович за контрактом вступив до восьмого полку спецпризначення Головного управління розвідки Міністерства оборони України. З початком військових дій у складі полку він був направлений у зону АТО для виконання бойових завдань. 4 вересня на Луганщині він отримав важкі поранення, від яких помер 8 вересня у Львівському шпиталі. Поховали воїна 10 вересня у рідних Дунаївцях. Хлопець не дожив місяць до свого 25-го дня народження. -
Олександр Попов (38), с. Мартинівка Хмельницького району
Загинув 15 вересня 2014 р. під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО. Залишилися дружина та дві доньки. Був солдатом 128 окремої гірсько-піхотної бригади. -
Віталій Лавренчук (38), с. Малий Вишнопіль Старокостянтинівського району
Віталій був офіцером управління оперативного командування «Північ» В зоні АТО він займався забезпеченням блокпостів, опорних пунктів і базових таборів інженерним обладнанням. Під час виконання інженерних робіт українських військових на Луганщині обстріляли з мінометів сепаратисти. В результаті кілька бійців зазнали поранень, а підполковника вбило на місці. Поховали його в селі Малий Вишнопіль, де проживають його батьки. У Віталія залишилися дружина та двоє дітей. -
Олександр Мамлай (26), с. М’якоти Ізяславського району
Мамлай Олександр Анатолійович був солдатом 28-ої окремої гірсько-піхотної бригади. Він загинув при виконанні обов'язків поблизу міста Попасна, що на Луганщині. Проводжали в останню путь загиблого воїна у четвер, 2 жовтня. Ховали Олександра Мамлая на місцевому кладовищі із державними почестями під залпи військового салюту. -
Олександр Луньов (35), Кам’янець-Подільський
Луньов Олександр Володимирович - професійний військовий, працював на посаді начальника відділення розмінування, мінування 143-го Центру розмінування Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України. П’ять разів на виконання бойового завдання їздив на Схід. Але, остання, п’ята поїздка виявилася фатальною. 5 жовтня майор Луньов на 36 році життя загинув. Чоловік був одружений, у нього залишився 12-річний син. -
Володимир Ознамець (40), с. Ногачівка Славутського району
Ознамець Володимир Володимирович ніс службу на першій лінії оборони у місті Дебальцеве, що на Донеччині. Чоловік разом із іншими військовими перевозив поранених машиною «Урал» з червоним хрестом і розпізнавальними знаками медичної служби в госпіталь міста Артемівськ. Коли автомобіль повертався, потрапив під обстріл російських бойовиків із засідки. Володимир помер від отриманих поранень в голову та груди. -
Денис Дзингель (22), с. Русанівці Летичівського району
Дзингель Денис Андрійович служив у 51-й окремій механізованій бригаді. Помер 12 жовтня у шпиталі від важких осколкових поранень в голову та опіків, отриманих під час виходу з «Іловайського котла» наприкінці серпня. Денис був у комі, лікарі Дніпропетровська та Львова більше місяця боролись за його життя. Без надійного плеча залишились батьки та сестра. -
Дан Колісник (25), с. Калиня Кам’янець-Подільського району
Дан навчався у військовому ліцеї у Кам'янці-Подільському, закінчив Львівську академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, служив у Хмельницькому. Він був командиром роти 140-го окремого центру спеціального призначення. Загинув 26 жовтня 2014 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Софіївка Луганської області. Поховали воїна на Львівщині, звідки родом його дружина. У чоловіка двоє синів-близнюків. -
В’ячеслав Завальнюк (24), с. Ріпенці Кам’янець-Подільського району
Солдат 128-ї горно-піхотної бригади В’ячеслав Завальнюк загинув 27 жовтня 2014 року від кулі снайпера біля селища міського типу Станиця Луганська під час розвантаження машини.У військового залишились батьки та наречена. -
Ярослав Костишин (34),с. Томашівка Ярмолинецького району
Ярослав Костишин був офіцером 649-ого авіаційного складу ракетного озброєння і боєприпасів. Загинув 27 жовтня 2014 року від осколкового поранення під час обстрілу російськими збройними формуваннями в районі Донецького аеропорту. Залишились двоє дітей. -
Руслан Ліщук (37), Хмельницький
Руслан був бійцем 28-ї окремої горно-піхотної бригади. Він отримав важкі поранення під час мінометного обстрілу бойовиками в районі міста Дебальцеве. Військовий залишився без ноги та руки, були поранення у голову, його доправили до Харківського шпиталю, де він прийшов до тями, потім переправили до Львова. Два тижні лікарі боролися за життя українського воїна. Помер у Львівському військовому шпиталі. Залишились двоє неповнолітніх дітей, -
Сергій Клименко (36), с. Калачківці Кам’янець-Подільського району
Сергія мобілізували до Збройних сил у вересні, чоловік служив у 24-й окремій механізованій бригаді(Яворів). У зоні АТО він служив водієм-механіком БМП-2. Загинув 14 листопада 2014 р. під час обстрілу з РСЗВ „Градˮ поблизу села Кримське Луганської області. Перебуваючи у БМП, Сергій прикривав відхід своєї частини із засідки. Загиблого бійця довго не могли доправити на малу Батьківщину. Допомогли привезти Сергія волонтери. -
Віталій Крижак (26), с. Требухівці Летичівського району
Віталій Крижак служив за контрактом в одній з військових частин Хмельницького. Демобілізувався, та коли розпочалися події на Сході, подався у військкомат. У вересні його відправили на Луганщину.Старший солдат Віталій Крижак проходив службу у зоні АТО в батальйоні спеціального призначення «Київська Русь», був оператором протитанкового взводу окремої мотопіхотної роти. Загинув 26 листопада біля блокпоста поблизу села Райгородка внаслідок обстрілу вантажного автомобіля, в якому їхали бійці. -
Сергій Оврашко (38), с.Коськів Шепетівського району
До Майдану Сергій займався будівельним бізнесом в Борисполі, брав активну участь на Революції Гідності, з першими пострілами на Сході продав фірму, закупив військове спорядження для батальйону "Айдар" та з ним же подався захищати Україну. В ніч на 19 грудня група бійців в районі населеного пункту Старий Айдар попала в засідку бойовиків, у результаті чого Сергій загинув. В останню путь командира розвідувально-диверсійної роти батальйону "Айдар" Сергія Оврашка проводжали його земляки. -
Олександр Кушнірук (32), Ізяслав
Олександр Кушнірук народився в Ізяславі, де проживають його батьки. Чоловік служив у 8-му окремому полку спецпризначення, що дислокується в Хмельницькому. На сході перейшов у 28-му окрему механізовану бригаду. 25 грудня 2014 року підірвався на міні ОЗМ-72 на розтяжці в районі між населеними пунктами Піски і Первомайське Донецької області. Залишилися батьки, дружина та двоє маленьких дітей. Поховали на Алеї Слави на кладовищі у мікрорайоні Раково. -
Валентин Драчук (39), Шепетівка
Валентин Драчук загинув під час проведення антитерористичної операції у бою 30 грудня під Волновахою. Головного старшину взводу охорони деякий час вважали полоненим. Лише за два місяці дружині військового вдалося забрати його тіло з моргу у Дніпропетровську. В останню путь Валентина провели 14 березня. Прощалися з ним на головній площі Шепетівки. У чоловіка залишилося двоє дітей. -
Петро Бойко (44), с.Коритна Ярмолинецького району
Петро Леонідович був колишнім десантником і війна на Сході України стала третьою у його житті. Сержант потрапив до тренувального табору гірських піхотинців на Закарпатті. Після навчань - одразу у зону бойових дій. Там очолив відділення розвідників. Останній бій Петро Бойко прийняв біля села Нікішине Шахтарського району Донецької області. Його застрелив снайпер. -
Олександр Страпчук (36), Нетішин
Олександр перебував на Сході у складі 51 окремої механізованої бригади з Володимир-Волинського, потім в 128 окремій гірсько-піхотній бригаді міста Мукачева. Під час перебування у відпустці в рідному Нетішині після кількох місяців служби у зоні АТО, військовий помер через серцевий напад. -
Валерій Лізвінський (49), Кам’янець-Подільський
Валерій Лізвінський був помічником командира аеромобільно-десантного батальйону з оперативного забезпечення 80-ї аеромобільної бригади. Рідні до останнього не вірили, що Валерія немає в живих. Адже після вибуху у новому терміналі аеропорту Донецька доля Валерія була невідома. Востаннє дружина спілкувалася з ним 16 січня, остання звістка про нього дійшла у Кам’янець 19 січня. Після того родина не знала, чи живий Валерій, чи мертвий. Лише через місяць тіло воїна вдалося доставити у рідне місто. -
Віталій Каракула (28), Деражня
Віталій Каракула солдатом Міжнародного центру миротворчості та безпеки (військова частина А4150). Загинув 16 січня 2015 року під час обстрілу з реактивної системи залпового вогню «Град» у районі Дебальцеве. -
Дмитро Івах (25), Хмельницький
Старший лейтенант Дмитро Івах служив у 95-ій аеромобільній бригаді. Він побував у багатьох боях, виконував різні завдання. А загинув біля донецького аеропорту, коли рятував свого товариша. Дімі осколок влучив у голову. -
Ігор Білик (36), Старокостянтинів
Ігор був військовослужбовцем 90-го окремого десантного батальйону «Житомир» у складі 95-ї окремої аеромобільної бригади Загинув орієнтовно 19 січня 2015 у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. -
Володимир Марковський (26), с.Улашанівка Славутського району
Капітан Володимир Марковський, який служив у 95-й окремій аеромобільній бригаді, загинув 20 січня, під час ведення бойових дій в Донецькому аеропорту. Своїм тілом накрив пораненого військового, але сам не врятувався. -
Віталій Ремішевський (40), с.Голосків Кам'янець-Подільського району
Віталій Ремішевський виховував трьох дітей. Він пройшов війну в Лівані та Іраку, проходив військову службу в Чернівцях, а після звільнення в запас працював далекобійником. В зоні проведення АТО був водієм в 95-ій Житомирській аеромобільній бригаді. Він та його побратими їхали на підмогу в термінал Донецького аеропорту і потрапили під шквальний обстріл бойовиків. В його автомобіль влетів снаряд. -
Андрій Молодика (37), с.Велика Ведмедівка Шепетівського району
Загинув 21 січня 2015 року під час обстрілу позицій підрозділу на околицях міста Горлівка, що на Донеччині. Бійці відбили танкову атаку противника, за допомогою гармати зупинили наступ п`яти ворожих танків, чим врятували життя десятків товаришів. Після того, як ворог відступив, по позиціях українських воїнів було відкрито мінометний вогонь. У Андрія залишилось двоє дітей. -
Дмитро Миколайчук (21), с.Ломачинці Віньковецького району
Старший солдат Миколайчук Дмитро Васильович був призваний Віньковецько-Новоушинським ОРВК Хмельницької області. Дмитро, будучи справжнім патріотом України, відправився виконувати бойові завдання у зону проведення антитерористичної операції.
В результаті обсрілів по позиціях підрозділу Нацгвардійців у Маріуполі військовослужбовець загинув. -
Федір Лопацький (36), с.Степанівна Білогірського району
Федір народився в селі Сураж Шумського району Тернопільської області, а з 2002 року проживав з сім’єю в селі Степанівка Білогірського району на Хмельниччині. Боєць служив у 128-оій бригаді. Загинув 25 січня біля села Нова Григорівка Дебальцевського району.
У загиблого залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей. -
В’ячеслав Кутковський (26), с.Зоряне Віньковецького району
В’ячеслав родом із села Глібів Новоушицького району.Він був мобілізований, на війну вирушив у середині серпня. Загинув боєць під час вибуху у селі Козачий Станично-Луганського району Луганської області. На повернення хлопця додому чекали мама та дві сестри.
Поховали його 9 лютого у рідному селі. Рідні більше тижня чекали, поки тіло В’ячеслава зможуть доправити до отчого дому. -
Олег Довгий (22), с.Щурівці Ізяславського району
Довгий Олег Іванович - випускник одеської Військової академії. Лейтенант Олег Довгий служив у мукачівській 128-й гірсько-піхотній бригаді. Він загинув 31 січня 2015 року поблизу села Чернухино Луганської області під час обстрілу сепаратистами блокпосту сил Антитерористичної операції. Проте, через загострення військового протистояння сил АТО та сепаратистів, лише 23 лютого українським військовим вдалося винести з поля бою тіла загиблих героїв. . -
Ігор Волошин (45), с. Вільхівці Чемеровецького району
Ігор Олексійович Волошин закінчив Вільховецьку середню школу та Прикарпатський факультет Національної академії внутрішніх справ. П’ять років служив дільничним інспектором центрального відділу міліції Хмельницького МВ УМВС. Останнім часом працював монтером колії на Хмельницькій дистанції колії. Був мобілізований у серпні 2014 року у 30 окрему механізовану бригаду. Був убитий 31 січня у бою під селищем Чорнухине Луганської області. Сиротами залишилися двоє синів двадцяти трьох та десяти років. -
Вадим Вернигора (27), Волочиськ
Вадим Вернигора пішов добровольцем у батальйон територіальної оборони навесні 2014 року. Деякий час він разом з іншими бійцями проходив навчання у Тернополі, а в липні усіх направили на південь країни у складі батальйону «Збруч» охороняти кордони України з Кримом. Загинув 1 лютого в Херсонської області через вибух боєприпасів. Поховали бійця в рідному селі на Тернопільщині. У Вадима залишилися молода дружина та маленька донечка. -
Микола Микитюк (22), Ізяслав
Лейтенант Микола Петрович Микитюк народився виріс в місті Ізяслав, тут проживають його батьки. Проходив військову службу у 30-й окремій механізованій бригаді з Новоград-Волинського. Молодий офіцер загинув у боях під Дебальцевим 6 лютого. 12 лютого у місті Ізяслав його поховали. -
Петро Шемчук (23), с. Чепелівка Красилівського району
Петро був наймолодшим командиром взводу в 3-му окремому танковому батальйоні «Звіробій».6 лютого взвод Шемчука вирушив на виконання бойового завдання. Один із танків підірвався на міні. Трьом членам екіпажу вдалося врятуватися, а механік-водій згорів.8 лютого Петро, разом з механіком-водієм пішли до підбитого танка, щоб забрати тіло загиблого товариша.По дорозі вони неподалік Донецького аеродрому потрапили під мінометний обстріл. Міна вибухнула поруч,обоє загинули. -
Анатолій Суліма (38), Хмельницький
Анатолій Суліма був добровольцем автосанітарної роти міста Сватове. З липня він допомагав рятувати поранених військових в АТО. «Швидку» військового санітара обстріляли, коли він вивозив поранених із Дебальцевого. Це сталося 9 лютого.
У Анатолія Суліми залишилося двоє маленьких дітей. Поховали бійця на Алеї Слави на кладовищі у Раковому. -
Михайло Балюк (26), с. Микулин Полонського району
Михайло Балюк, по закінченню школи, вступив до Грицівського професійно-технічного училища. До мобілізації працював на Славутському заводі буд фарфору. У складі Хмельницької сьомої окремої автомобільно-санітарної роти військової частини №2581 Збройних Сил України вирушив на схід рятувати життя захисників України. Він попав під обстріл бойовиків, коли вивозив поранених із Дебальцевого. -
Володимир Глубоков (36), Хмельницький
Народився в столиці Чехії місті Прага в родині військових. 1998-ого року, після навчання в Київському інституті військово-повітряних сил, він переїхав у Хмельницький. Тут він служив у військовій частині А-3808. У липні 2014 року Володимира відправили в зону проведення АТО. У вересні повернувся на ротацію і знову поїхав на Схід в грудні 2014 року. Живим звідти він не повернувся. Загинув він під час обстрілу летовища у Краматорську. Без батька залишилася семирічна донька. -
Сергій Шмерецький (30), Старокостянтинів
Сержант Сергій Шмерецький із Старокостянтинова проходив службу в Хмельницькому з 2005 року. На Схід його відправили у липні 2014 року, де він перебував до жовтня. Провівши менше місяця вдома, він знову поїхав в зону проведення АТО. Загинув під час обстрілу летовища в Карматорську від снаряду, випущенго із системи реактивного вогню «Смерч». Дружина та 12-річна донька Сергія так і не дочекалися його з війни. -
Володимир Панчук (38), Хмельницький
Доброволець батальйону «Донбас» постраждав під час відходу українських військ з-під Дебальцевого. Біля Володимира зірвалася мінометна міна. Очевидці казали, що військовий був ще живий, але до нього підійшли бойовики, які розстріляли його ще живого. Володимир Панчук був на Сході з перших днів проведення антитерористичної операції. У нього залишилося батьки та троє дітей. -
Василь Остяк (36), с. Лісоводи Городоцького району
Василь служив у 128-й гірсько-піхотній бригаді. Він потрапив під мінометний обстріл під час оборони Дебальцевого. Під час обстрілу йому відірвало руку, була поранена нога. П’ятеро побратимів, що кинулися рятувати Василя, теж загинули. Лише через тиждень тіло доставили додому. Сиротами у Василя Остяка залишилися двоє маленьких дівчат. -
Роман Лабань (21), с. Сутківці Ярмолинецького району
Після закінчення школи Роман вступив до Київської академії внутрішніх справ. Завжди говорив, що ця робота – його і він обрав правильний шлях у житті. По закінченню навчання службу проходив у зоні АТО. Останній раз приїжджав у відпустку додому у грудні 2014 року. Офіцер був смертельно поранений під селищем Луганське Мар'їнського району Донецької області.Створити сім’ю хлопець не встиг. -
Валерій Дереш (32), Хмельницький
Боєць батальйону «Свята Марія» Валерій Дереш (Амін) загинув 22 лютого під Маріуполем. За попередньою інформацією ,чоловік загинув в автокатастрофі. -
Ярослав Кревогубець (25), Шепетівка
Закінчив шепетівську НВК №1. У мирний час працював експедитором. Ярослав Кревогубець брав участь у антитерористичній операції в складі 95-ї окремої аеромобільної бригади та загинув 22 лютого під Донецьком. -
Микола Флерко, Кам’янець-Подільський
Боєць п'ятого батальйону добровольчого українського корпусу "Правого сектору" Микола Флерко в зону АТО вперше поїхав 16 листопада 2014 року. Там він отримав позивний «Танчик». Загинув 28 лютого у Пісках Донецької області в результаті обстрілу бойовиків. Без батька залишилося троє дітей. -
Ігор Балда (55), Шепетівка
Ігор Балда народився в селищі Усть-Нера Якутської області Росії в родині українських патріотів, яких в 40-их роках вислали до Якутії за звинуваченням у діяльності ОУН і УПА.У 1960-тих роках родина переїхала до України, проживала у місті Знам’янці Донецької області, з 1970-тих – у Шепетівці. Тут Ігор став засновником Шепетівської козацької сотні.Пізніше став отаманом Хмельницького обласного козацького коша, пізніше очолював Хмельницьку обласну організацію УНА УНСО. Загинув під Луганськом.
