-
Народження
Ернест Хемінгуей народився 21 липня 1899 в Оук-Парку, що у передмісті Чикаго, штат Іллінойс, США. Майбутній письменник ріс у культурній, забезпеченій родині, і батьки, кожен по-своєму, намагалися спрямувати його інтереси. Його батько, Кларенс Хемінгуей працював дерматологом, а його мати, Грейс Голл — оперною співачкою, вчителькою музики і художницею. -
Period: to
Участь у Першій світовій війні
Коли Хемінгуею виповнилось 18 років, США вже вступили у Першу світову війну, і він вирішив піти добровольцем до війська. Проте йому довгий час відмовляли через поганий зір. Проте він все-таки зумів потрапити на Італійський фронт Першої світової війни, записавшись шофером-добровольцем Червоного Хреста. -
Поранення
У ніч на 9 липня 1918 року Хемінгуей, рятуючи пораненого італійського снайпера, потрапив під вогонь австрійських кулеметів і мінометів, був тяжко поранений під Фоссальта-ді-П'яве. Незважаючи на свої ушкодження, він залишився допомагати пораненим солдатам. У шпиталі з нього витягли 28 осколків, при цьому на тілі Ернеста було більше двохсот ран. Незабаром його перевезли до Мілана, де прострілений колінний суглоб лікарі замінили алюмінієвим протезом. -
Повернення в США
21 січня 1919 року Хемінгуей повернувся у США. Про нього писали всі центральні газети як про першого американця, пораненого на італійському фронті. Король Італії нагородив Хемінгуея срібною медаллю «За військову доблесть» і «Військовим хрестом». -
Початок літературної карьери
Після війни Ернест почав працювати журналістом у Чикаго й повернувся до своїх літературних експериментів. Тоді ж він перший раз (із чотирьох) одружився.
У Парижі, куди його відрядила газета Toronto Star, Хемінгуей познайомився з такими літературними корифеями як Ф.С.Фітцджеральд, Гертруда Стайн і Езра Паунд, що оцінили праці юнака. -
Сан-Фермін
Разом з дружиною Хедлі Хемінгуей вперше відвідав фестиваль Сан-Фермін у Памплоні, Іспанія, у 1923 році, де він був зачарований коридою. Саме в цей час його почали називати "Папа", навіть набагато старші друзі. Хемінгуеї повернулися до Памплони 1924 року і втретє - у червні 1925 року -
Публікація першого роману "Сонце сходить"
Через кілька днів після закінчення фієсти, у свій день народження (21 липня), Хемінгуей почав писати чернетку роману "І сонце сходить", закінчивши його через вісім тижнів. У січні Поліна Пфайффер переконала Хемінгуея підписати контракт з видавництвом Scribner's. Рукопис прибув до Нью-Йорка в квітні; він виправив остаточну версію в Парижі в серпні 1926 року, і Scribner's опублікував роман в жовтні -
Розлучення з Хадлі Річардсон та одруження на Поліні Пфейффер.
Шлюб Гемінґвея з Гедлі погіршився під час роботи над "Сонце сходить". На початку 1926 року Гедлі дізналася про його роман з Пфейффер, яка приїхала з ними до Памплони в липні того ж року. Після повернення до Парижа Гедлі попросила розлучитися. Подружжя розлучилося в січні 1927 року, а в травні Гемінґвей одружився з Пфайффер яка переїхала до Парижа, щоб працювати в журналі "Вог". Перед одруженням Гемінґвей прийняв католицизм -
Period: to
Участь у Іспанській громадянській війні на боці Республіканців
У 1937 році Хемінгуей поїхав до Іспанії висвітлювати "Іспанську Громадянську Війну" для Північноамериканського газетного альянсу (NANA). Наприкінці 1937 року Хемінгуей написав свою єдину п'єсу "П'ята колона", коли місто бомбардували франкістські війська. У 1938 він був присутній на битві за Ебро, останньому республіканському виступі, і був серед британських та американських журналістів, які одними з останніх залишили битву, коли переправлялися через річку -
Period: to
Перебування Хемінгуея на Кубіта та написання "По кому подзвін", за який він отримує Пулітцерівську премію.
На початку 1939 року Хемінгуей на своєму човні переправився на Кубу Де написав свій найвідоміший роман "По кому подзвін", який він розпочав у березні 1939 року і закінчив у липні 1940 року. Він був опублікований у жовтні 1940 р.. Книга стала вибором Клубу "Книга місяця", була продана півмільйонним накладом за кілька місяців, була номінована на Пулітцерівську премію. -
Написання роману "Старий і море"
У 1948 році Хемінгуей вирушив до Європи, де на кілька місяців зупинилися у Венеції. Там Гемінґвей закохався у 19-річну Адріану Іванчич. Платонічний роман надихнув на написання роману "Через річку і в дерева", опублікованого в 1950 році, який отримав негативні відгуки, наступного року розлючений критичним сприйняттям роману, він написав чернетку "Старого і моря". "Старий і море" став книгою місяця, зробив Гемінґвея міжнародною знаменитістю і приніс йому Пулітцерівську премію в травні 1953 року. -
Дві авіакатастрофи
У січні 1954 року, перебуваючи в Африці, Хемінгуей зазнав майже смертельних травм у двох авіакатастрофах поспіль. Він зафрахтував оглядовий політ над бельгійським Конго. Дорогою, літак зачепив покинутий стовп і "здійснив аварійну посадку у густих заростях". Наступного дня, намагаючись отримати медичну допомогу в Ентеббе, вони сіли на другий літак, який вибухнув на зльоті. Врешті-решт вони прибули до Ентеббе, де знайшли репортерів, які висвітлювали історію смерті Хемінгуея. -
Присудження Нобелівської премії з літератури.
У жовтні 1954 року Хемінгуей отримав Нобелівську премію з літератури. Він скромно сказав пресі, що на премію заслуговують Карл Сендбург, Ісак Дінесен і Бернард Беренсон, але з радістю прийняв грошову винагороду. Меллоу каже, що Хемінгуей "жадав Нобелівської премії", але коли він отримав її, через кілька місяців після авіакатастрофи і подальшого висвітлення в пресі, "в голові Хемінгуея, мабуть, закралася підозра, що його некрологи зіграли певну роль у рішенні академії". -
Смерть Ернеста Хемінгуея
Хемінгуей пїхав до Кетчума у квітні 1961 року, де намагався скоїти самогубство але був зупинен та відведений в лікарню. Наприкінці червня його виписали, і 30 червня він був удома в Кетчумі. Через два дні він "цілком свідомо" застрелився зі своєї улюбленої рушниці рано вранці 2 липня 1961 р. Він відчинив комору в підвалі, де зберігалася його зброя, піднявся нагору, у фойє перед входом, і вистрілив у себе з "двоствольної рушниці, якою він користувався так часто, що вона могла бути його другом"