У 1918-му Україна здобула незалежність, у 1991-му – відновила, сьогодні – захищає
-
Утворення УЦР
Після звістки з Петрограда про повалення монархії, українська інтелігенція почала щоденно зустрічатися в будинку Євгена Чикаленка. На одній з таких зустрічей з’явилася ідея заснування Центральної Ради. Головою УЦР обрали Михайла Грушевського, який на той час перебував у Москві у засланні. Заступниками голови стали Федір Крижанівський, Дмитро Дорошенко та Дмитро Антонович. 17 березня УЦР телеграмою повідомила Тимчасовий Уряд, що почав діяти у Петрограді про своє утворення. -
І Універсал
Перший універсал Центральної ради ухвалено 23 червня 1917 року. Документ став відповіддю Тимчасовому уряду за небажання надати автономію, про яку було прийнято рішення на Першому всеукраїнському військовому з’їзді.
Універсал став актом нової якості, з яким мали рахуватися в Петрограді. Автор тексту — Володимир Винниченко (1880 – 1951), який згодом очолив Генеральний секретаріат.
Ключові результати: проголошено автономію України, створено виконавчий орган УЦР — Генеральний секретаріат. -
ІІІ Універсал
Віднині на території Української Народної Республіки існуюче право власності на землі поміщицькі та інші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського значення. На території УНР з цього дня установлюється вісім годин праці. Українській Народній Республіці має бути забезпечено всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібраннів, союзів, страйків, недоторканності особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов в зносинах з усіма установами. -
IV Універсал
9 (22) січня 1918 року в Києві був проголошений Четвертий Універсал Украї́нської Центральної ради — державно-правовий акт, універсал УЦР, що проголошував незалежність Української Народної Республіки від Росії. За офіційною версією, його прийняли 9 січня, але направду він був ухвалений у ніч з 11 на 12 січня за старим стилем. Тобто три дні тривали дискусії, було проведено відкрите поіменне голосування. Біля будівлі УЦР тоді зібралося багато люду, які зустріли IV універсал вигуками «Слава!». -
Утворення Директорії
У ніч на 14 листопада в Києві відбулося таємне засідання Національного Союзу, в якому взяли участь представники політичних партій, Селянської спілки, профспілки залізничників і українських січових стрільців. Присутні відхилили ідею негайного поновлення Центральної Ради і створили п'яти-особовий верховний орган Української Народної Республіки — Директорію. Головою став соціал-демократ В. К. Винниченко. Інші члени Директорії: С. Петлюра, Ф. Швець, П. Андрієвський та А. Макаренко. -
Акт Злуки
Дата та місце проголошення Акту Злуки були обрані не випадково: 22 січня 1919 року – річниця появи ІV Універсалу УЦР про державну незалежність; на Софійському майдані 10 червня 1917 року проголосили І Універсал УЦР.
По всій Софійській площі були розташовані герби українських земель. Виступили Л.Бачинський, Л.Цегельський, В.Винниченко. Член Директорії Федір Швець урочисто проголосив текст Універсалу Директорії від 22 січня 1919 року.
Цей день уряд оголосив загальнонаціональним святом та вихідним. -
Перший зимовий похід
Пе́рший зимови́й похі́д — похід Армії Української Народної Республіки тилами Червоної та Добровольчої армій під проводом Михайла Омеляновича-Павленка (6 грудня 1919 — 6 травня 1920 рр.) Головним завданням Зимового походу було збереження присутності української армії на українській території, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій, в той час, як її Головний Отаман Петлюра, займаючись важливими державними справами, перебував зі своїм штабом у Варшаві. -
Period: to
Перший зимовий похід
Дата:6 грудня 1919 — 6 травня 1920
Місце:територія України
Результат:вдале виконання поставленого завдання
Сторони:
Українська Народна Республіка;
Збройні сили Півдня Росії;
РСФРР;
УСРР; -
Варшавський договір
У ніч, з 21 на 22 квітня 1920 року, у Варшаві, міністр закордонних справ Української Народної Республіки (УНР) Андрій Лівицький та віце-міністр закордонних справ Польщі Ян Домбровський підписали Угоду про співпрацю обох урядів – Варшавський договір. Розроблення документів велося за безпосередньої участі Юзефа Пілсудського й Симона Петлюри у суворій таємниці від польського сейму та уряду УНР.