до Речі Посполитої відходили Смоленська й Новгород-Сіверська землі.
Віленське перемир'я (1656)
припинялися воєнні дії між Річчю Посполитою і Московією та обидві країни зобов'язувалися не розпочинати переговорів про мир зі Швецією;
обговорювалося питання про встановлення державних кордонів і обрання Олексія Михайловича королем Речі Посполитої після смерті Яна II Казимира.
Андрусівське перемир'я (1667)
встановлювалося перемир'я на 13,5 років;
під владою Московської держави залишалась Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ;
в складі Речі Посполитої залишалися Правобережна Україна (крім Києва) і Білорусь з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом;
Київ з околицями на два роки передавався Московському царству;
Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав;
Бучацький договір (1672)
Подільське воєводство відходило до Османської імперії;
вся територія східного та західного Поділля за Бучацьким договором відійшла до Османської Імперії (від Бучача — по Брацлав);
визнавалася влада Петра Дорошенка на Брацлавщині і Південній Київщині;
Журавненський договір (1676)
Поділля залишалось у складі Османської імперії;
значна частина Правобережної України (за винятком колишніх Білоцерківського і Паволоцького полків) визнавалася козацькою територією під управлінням гетьмана Петра Дорошенка
Бахчисарайський мир (1681)
кордон встановлювався по Дніпру;
Османська імперія приєднувала південну Київщину, Брацлавщину і Поділля, а Московська держава — Лівобережну Україну та Київ. Запоріжжя формально ставало незалежним;
упродовж 20-ти років на території між Дніпром і Бугом не мало бути нових фортець і укріплень;
козаки отримали право на рибну ловлю, добування солі та вільного плавання Дніпром та його притоками до Чорного моря;
татари отримали право на кочівництво і полювання в степу обабіч Дніпра.
Вічний мир (1686)
Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запорожжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом і Стародубом;
Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Речі Посполитої;
Південна Київщина й Брацлавщина мала стати «пусткою»;
уряд Речі Посполитої обіцяв надати православним свободу віросповідання, а московський уряд обіцяв їх захищати;
Поділля залишалося під владою Османської імперії.
Карловицький мир (1699)
до Польщі відходили південна Київщина, Брацлавщина та Поділля;
під владу Австрії потрапляла Трансильванія (Закарпаття).
